1. Словник української мови у 20 томах

білошерстий

БІЛОШЕ́РСТИЙ, а, е.

Який має білу шерсть.

Шість років тому на ринку у Виноградові Іван Лешко купив козу. Білошерсту тварину із симпатичними крутими рогами недорого продав йому матіївський селянин (з переказу);

Німецький білошерстий пойнтер – мисливський собака (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білошерстий — білоше́рстий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. білошерстий — -а, -е. У якого біла шерсть. Великий тлумачний словник сучасної мови