більмо

БІЛЬМО́, а́, с.

1. Білувата пляма на роговій оболонці ока, яка призводить до сліпоти.

На очах більма поробились (І. Котляревський);

Жан охоче .. почав оповідати, встромивши більма кудись в стіну, через стіл (М. Коцюбинський);

Він осліп і більмами не бачив, Як ідуть сусіди в партизани (А. Малишко);

Старий упав горілиць на землю, втупившись більмами в більмате небо (Р. Іваничук);

* Образно. Як вони [шибки] гірко плачуть сьогодні .. По більмах вікна безупинно стікають сльози (М. Коцюбинський);

Замість шибок де-не-де більмами білів папірець... (С. Черкасенко);

Він знову позамикав двері, щільно завісив вікна більмами фіранок (В. Дрозд);

* У порівн. Над головою стояла сива мла, і крізь неї сліпим більмом дивилося жовте сонце (П. Панч).

2. перев. мн. бі́льма, більм, зневажл. Те саме, що о́чі.

Очі – велетенські люті більма, наскрізь пронизані кривавими прожилками, заздрісно обмацували Марійчин стан, стрункі ноги, білосніжні руки (із журн.).

◇ Зніма́ти / зня́ти бі́льма з оче́й див. зніма́ти;

Наво́дити / навести́ полу́ду (більмо́) на о́чі див. наво́дити;

Стирча́ти (стримі́ти) спи́чкою (більмо́м) в (на) о́ці (в (на) оча́х) див. стирча́ти;

Стоя́ти / ста́ти більмо́м [в о́ці] див. стоя́ти;

(1) [Як (мов, ні́би і т. ін.)] більмо́ (більмо́м) на (в) о́ці:

а) (кому, для кого і без дод.) зовсім зайвий; непотрібний, неприємний і т. ін.

[Герцик:] Всім я тут, як більмо в оці (М. Кропивницький);

– Він декому, як більмо на оці, зруйнувати [вітряк] хочуть (І. Цюпа);

“Призначив” Ласій і бригадирів, і завідувачів фермами, знайшов місце кожному і тільки тоді згадав про Кисачку. “Отож і ще цей Архип – мов більмо на оці,” – подумав (Ю. Збанацький);

б) (кому, для кого, зі сл. бути) те, що завдає дуже багато клопотів, турбот, прикрощів кому-небудь, постійно тривожить когось.

Захар Драч був вільним козаком, а козаки ніколи не корилися панові, .. і тому Драчів хутір для Щеньковського був як більмо на оці (П. Панч);

Севастополь стояв їм [фашистам] на заваді, був більмом в оці (В. Кучер).