1. Словник української мови у 20 томах

білястий

БІЛЯ́СТИЙ, рідко БІЛА́СТИЙ, а, е.

З білим відтінком; білуватий.

Він одначе на виду був трохи схожий на маленького делікатного хлопчика з .. м'якими білястими кучерявими васильками на висках (І. Нечуй-Левицький);

Косинка, зв'язана вузликом під бородою, зливалась з її лицем в одну білясту пляму (М. Коцюбинський);

Небо від спеки було білясте, наче вкрите полудою (О. Гончар);

Примружив білясті очі [Попов], пошкрібся в баках і позіхнув (Василь Шевчук);

Біляста парасолька медузи буває завбільшки з футбольний м'яч (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білястий — біля́стий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. білястий — рідко біластий, -а, -е. Трохи білий; білуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. білястий — див. білий Словник синонімів Вусика
  4. білястий — БІ́ЛИЙ (який має колір молока, снігу, крейди і под.), БІЛОСНІ́ЖНИЙ підсил., СНІ́ЖНО-БІ́ЛИЙ підсил., СНІ́ЖНИЙ (СНІЖНИ́Й рідше) підсил. поет., ЛЕБЕДИ́НИЙ поет. Словник синонімів української мови
  5. білястий — Біла́стий і біля́стий, -та, -те біля́стий і біла́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. білястий — БІЛЯ́СТИЙ, рідко БІЛА́СТИЙ, а, е. Трохи білий; білуватий. Він одначе на виду був трохи схожий на маленького делікатного хлопчика з.. м’якими білястими кучерявими васильками на висках (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. білястий — Білястий, -а, -е Бѣловатый, бѣлѣющій. Словник української мови Грінченка