бінауральний

БІНАУРА́ЛЬНИЙ, а, е, спец.

1. Який має відношення до одночасного функціонування обох вух так, щоб один і той самий вхідний сигнал досягав обох вух одночасно.

Відображення просторових властивостей предметів є можливим внаслідок існування в людини парних аналізаторів (бінокулярний зір, бінауральний слух тощо) (з навч. літ.).

2. Який стосується обох вух одночасно.

На передавальному боці стереосистеми встановлюють бінауральний регулятор напрямку у формі штучної голови з мікрофонами (з наук.-техн. літ.).