біота

БІО́ТА, и, ж., біол.

Історично сформована сукупність живих організмів, об'єднаних спільним регіоном або середовищем поширення.

Ґрунтова біота відіграє важливу роль у формуванні родючості ґрунтів (з наук. літ.);

Наслідки біотехнологічних операцій для людини, біоти й навколишнього середовища складно передбачити (з наук.-попул. літ.);

Біота лісової зони;

Природні шляхи формування біоти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біота — біо́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. біота — Жива частина екосистеми, включає рослини, тварини, гриби, дробя'нки. Словник термінів з агрофітоценології
  3. біота — -и, ж. Історично сформована сукупність рослин і тварин на якій-небудь території. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. біота — біо́та (від грец. βιοτή – життя) 1. Сукупність рослин і тварин, об’єднаних спільною областю поширення (напр., кенгуру й дводишна риба цератодус, які входять до складу австралійської фауни). 2. Рід деревних рослин родини кипарисових. Поширені в Китаї і Кореї. В СРСР вирощують як декоративні. Словник іншомовних слів Мельничука