біурети
БІУРЕ́ТИ, ів, мн. (одн. біуре́т, у, ч.), хім.
Органічні сполуки; аміди алофанової кислоти.
У процесі грануляції в добриві утворюються біурети (з наук.-техн. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me