вагітніти
ВАГІ́ТНІТИ, ію, ієш, недок.
1. Ставати вагітною.
Як у гарячковому напівсні, вона вагітніла, народжувала йому синів, марніла, перетворюючись з веселої Маргарити в засмоктану матушку Марту (Б. Антоненко-Давидович);
Вона завагітніла. Корній довідався й лютував. Найшла час вагітніти! Що вони будуть тепер з дітьми робити? (У. Самчук).
2. тільки 3 ос., чим, перен. Мати в собі щось, що розвивається із зародкового стану.
Збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника: він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Це б вийти на поле, стати посеред ланів безмежних, колективних, і слухати, як вагітніє плодами повноколосими земля... (Я. Качура).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вагітніти — вагі́тніти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вагітніти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати вагітною. 2》 перен. Мати щось у зародковому стані. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вагітніти — ЗАВАГІ́ТНІТИ без додатка, а також ким (стати вагітною), ЗАЧА́ТИ кого, що, заст., поет., ПОНЕСТИ́ без додатка, а також кого, що, розм., ЗАВАГОНІ́ТИ заст., ЗАВАГОТІ́ТИ заст.; НАБІ́ГАТИ без додатка, а також кого, що, розм. зневажл. (перев. Словник синонімів української мови
- вагітніти — ВАГІ́ТНІТИ, ію, ієш, недок. 1. Ставати вагітною. 2. перен. Мати щось у зародковому стані. Це б вийти на поле, стати посеред ланів безмежних, колективних, і слухати, як вагітніє плодами повноколосими земля… (Кач., II, 1958, 51). Словник української мови в 11 томах