важкоозброєний
ВАЖКООЗБРО́ЄНИЙ, а, е.
Який має військове спорядження і зброю, вигот. з металу.
Спагії – воїни важкоозброєної турецької кавалерії (з наук. літ.);
Традиційно лицар постає в уяві як важкоозброєний закований у металеві лати воїн, переважно верхи на коні, одягнутому в спеціальний захисний обладунок (з наук.-попул. літ.);
Саме у сарматів з’явилася важкоозброєна кіннота (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me