важкість

ВА́ЖКІСТЬ, кості, ж.

1. Властивість тіл притягатися до землі; тяжіння.

Сила важкості.

2. Абстр. ім. до важки́й 1–9.

Андрій Григорович після кожної страви почував якусь чудну важкість у шлункові, й щось пекло під грудьми (В. Винниченко);

Праця одного робітника відрізняється від праці іншого не тільки своїм видом, формою, але й складністю, важкістю, умовами (з публіц. літ.);

Він сам найліпше знав важкість свого положення (І. Франко);

Разом зі зброєю виносять вони з табору і якусь важкість на душах, нову, досі ще не звідану тривожність (О. Гончар).

3. Те саме, що вага́ (див. вага́¹ 1).

Пасажири змушені деякий час відчувати потроєну важкість. Його власне тіло, яке важить за звичайних умов сімдесят п’ять кілограмів, зараз, у період прискорення, потягнуло б на вагах цілих двісті двадцять п’ять кілограмів (В. Владко);

Через свою неоднакову важкість по-різному вдавлюються вони [будівлі] в землю (П. Загребельний).