вайделоти

ВАЙДЕЛО́ТИ, ів, мн. (одн. вайдело́т, а, ч.; вайдело́тка, и, ж.), іст.

Нижчі жерці та віщуни у литовців та пруссів часів язичництва.

Вайделоти підтримували вогонь у святилищах, приймали й приносили жертви, навчали молодь законів і розповідали їм про богів (з наук.-попул. літ.).