1. Словник української мови у 20 томах

вакханка

ВАКХА́НКА, и, ж.

1. У Стародавньому Римі – жриця бога Вакха.

Під фрескою мозаїка, що зображає .. воскресіння [Адоніса] в постаті Діоніса, оточеного хорами вакханок (Леся Українка);

Не ясноокий образ Беатріче І не вакханки темний, п'яний зір Мене тривожить і невпинно кличе В незнану даль, у золотий простір (М. Рильський).

2. перен. Жінка, нестримна у виявах своєї пристрасті.

Очі закохані, веселі: в їх [них] запалився вогонь вакханки (І. Нечуй-Левицький);

Вона уміло й дотепно прикидалася такою собі вакханкою і фатальною жінкою – і в листуванні з молодшою сестрою з гумором обговорювала цю тему (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вакханка — вакха́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вакханка — -и, ж. 1》 В античному світі – жриця бога Вакха, учасниця вакханалій (у 1 знач.). 2》 перен. Жінка, нестримна у проявах своєї пристрасті, хоті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вакханка — вакха́нка 1. В античному світі жриця Вакха, учасниця вакханалій; в античній міфології супутниця Вакха. 2. Переносно – жінка, нестримна у проявах своєї пристрасті. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. вакханка — ВАКХА́НКА (в античному світі — жриця бога Вакха, учасниця вакханалій), МЕНА́ДА. А менади-вакханки кругом у танці похміллям вихвалялись (П. Куліш). Словник синонімів української мови
  5. вакханка — ВАКХА́НКА, и, ж. 1. В античному світі — жриця бога Вакха, учасниця вакханалій (у 1 знач.). Під фрескою мозаїка, що зображає.. воскресіння [Адоніса] в постаті Діоніса, оточеного хорами вакханок (Л. Укр., II, 1951, 385). 2. перен. Словник української мови в 11 томах