валахи
ВАЛА́ХИ, ів, мн. (одн. вала́х, а, ч.; вала́шка, и, ж.).
Те саме, що воло́хи.
У першій половині XVIII ст. на Подолі оселяються серби, чорногорці, молдавани, валахи – відставні військовослужбовці Сербського, Молдавського та Хорватського гусарських полків (з наук.-попул. літ.);
Валахи населяли князівство Валахія у XIV–XIX ст. (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- валахи — -ів, мн. Народність, основне населення князівства Валахія (14-19 ст.), яке увійшло до складу Румунії; представники цієї народності. Великий тлумачний словник сучасної мови