валлійці
ВАЛЛІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. валлі́єць, йця, ч.; валлі́йка, и, ж.).
Народ, що живе перев. у Валлії (Уельсі) – частині Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії; уельсці.
Предки валлійців – кельтські племена, витіснені англосаксами в гори Уельсу в VII ст. (з наук.-попул. літ.);
Корінні жителі Уельсу валлійці зберегли свою самобутність і культуру та частково рідну мову (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- валлійці — ВАЛЛІЙЦІ – ВАЛЛОНИ Валлійці, -ів, мн. (одн. валлієць, -ійця). Народ на півострові Уельс у Великій Британії. Валлони, -ів, мн. (одн. валлон, -а). Народ у Бельгії. Літературне слововживання
- валлійці — -ів, мн. (одн. валлієць, -ійця, ч.; валлійка, -и, ж.). Народ, який живе переважно на півострові Уельс. Великий тлумачний словник сучасної мови