валькірія

ВАЛЬКІ́РІЯ, ї, ж.

1. У скандинавській міфології – одна з войовничих дів, які вирішували за волею бога Одина результат битви.

– То валькірії на крилатих конях несуть душі хоробрих германців й германок у високі чертоги Одина (Л. Старицька-Черняхівська);

О, прийде час, і вона [Рогніда] полине туди, на пир Одина, приєднається до валькірій, піднесе ріг з медом отцю й братам, що загибли [загинули], як герої... (С. Скляренко);

Валькірії відбирали після битви найхоробріших із полеглих воїнів і відводили їх у палац Одина – Вальгаллу, де прислуговували їм під час бенкетів (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Мов ті валькірії, круг неї Танцюють, граються дівчата (Т. Шевченко).

2. перен. Дівчина з незалежною, непокірною вдачею.

[Ніна:] І не соромно вам, – завоювали таку принадну дівчину, а ще скаржитесь? [Хламушка (зітхає):] Еге... завоювали. Завоюєш таку валькірію (І. Кочерга).