1. Словник української мови у 20 томах

вальтер

ВА́ЛЬТЕР, а, ч.

Автоматичний восьмизарядний пістолет, що був на озброєнні німецької армії під час Другої світової війни.

Поволі видобув [конвоїр] вальтер важкий з кобури, наблизився i... вистрелив полоненому просто в живiт (О. Гончар);

Маємо всього один автомат з трьома ріжковими магазинами, вальтер та дві гранати. Чи надовго того вистачить, щоб оборонятися? (Є. Доломан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вальтер — -а, ч. Автоматичний 8-зарядний пістолет, що був на озброєнні німецької армії під час другої світової війни. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Вальтер — Ва́льтер іменник чоловічого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
  3. Вальтер — (Walter) Бруно (псевдонім Б.В. Шлезінґера), 1876-1962, америк. диригент нім. походження; керував оркестрами Метрополітен опера в Нью-Йорку, уславився виконанням творів В.А. Моцарта і Й. Брамса. Універсальний словник-енциклопедія
  4. Вальтер — Ва́льтер (або Во́лтер) Скотт, -ра Ско́тта (англ. п. Walter Scott) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)