1. Словник української мови у 20 томах

вандали

ВАНДА́ЛИ, ів, мн. (одн. ванда́л, а, ч.).

1. іст. Група східногерманських племен, які, завоювавши частину Римської імперії та Рим, знищили велику кількість цінних пам'яток мистецтва й архітектури.

Вже нічого не варто буде знищити, змолоти вандалів, які захопили споконвічні римські колонії в Європі й Африці, й повернути їх одвічним володарям (І. Білик);

Протягом 30–60-х років III ст. на Дунаї та Балканах, у Малій Азії відбуваються з перервами так звані готські або скіфські війни, у яких проти Риму виступали й інші варварські племена – вандали, тайфали, герули, бастарни та ін. (з наук. літ.).

2. перен. Люди, які знищують, руйнують культурні цінності.

В окупацію фашистські вандали частину приміщення її [школи] перетворили на стайню для коней (І. Волошин);

– Я вірю в будівничих. У зміни вірю: руйнач, вандал вже проклятий нами і буде проклятий майбутніми теж (О. Гончар);

// Некультурні, малосвідомі люди.

– Хоч у Марії й закрита форма [туберкульозу], але ми не вандали якісь, щоб поселятись там, де щоденно бувають діти (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вандали — Плем'я східних германців. У другій половині II ст. вандали почали просуватися на південь і разом з іншими германськими племенами нападали на римські володіння. 455 р. вони оволоділи Римом і знищили там багато творів мистецтва. Звідси вандал – це руйнівник культурних цінностей, невіглас. Словник крилатих висловів
  2. вандали — -ів, мн. (одн. вандал, -а, ч.). 1》 Група східногерманських племен, які, завоювавши частину Римської імперії і Рим, знищили велику кількість цінних пам'яток мистецтва і архітектури. 2》 Люди, які знищують, руйнують культурні цінності. || Некультурні, малосвідомі люди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вандали — ванда́ли (лат. Vandali) давньогерманські племена, відомі жорстокими війнами з Римом; у 455 р. В. оволоділи Римом і знищили в ньому безліч творів мистецтва. Переносно – неуки, варвари, руйнівники культурних цінностей. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. вандали — Германський народ; після прибуття із Скандинавії зайняли різні землі в Центр. Європі (м.ін. над Одером); 406 порушили рим. кордон на Райні та, пройшовши Ґаллію, вторглися 409 до Іспанії, а звідти 429 до Пн. Універсальний словник-енциклопедія
  5. вандали — ВАНДА́ЛИ, ів, мн. (одн. ванда́л, а, ч.). 1. Група східногерманських племен, які, завоювавши частину Римської імперії і Рим, знищили велику кількість цінних пам’яток мистецтва і архітектури. Словник української мови в 11 томах