варварство

ВА́РВАРСТВО, а, с.

1. іст. У періодизації історії первісного суспільства – застаріла назва періоду після дикості перед цивілізацією.

Варварство – це середня із трьох епох періодизації історії людства: дикість, варварство, цивілізація, запропонованої у 60-х роках XVIII століття шотландським філософом А. Фергюсоном і прийнятої в європейській науці XVIII–XIX століть (з наук. літ.);

Знать виступала організуючою та рушійною силою тих суспільно-економічних процесів, що вели від варварства до цивілізації (з навч. літ.).

2. Низький ступінь культурного розвитку, неуцтво, грубість, безжальне ставлення до культурних цінностей.

[Антей:] Хто ж то перейшов по нас, як по містках, до храму слави всесвітньої? Кого ми на собі з безодні варварства на гору несли? Чи ж не лягли ми каменем наріжним до мавзолею нашим переможцям? (Леся Українка);

Сивоокові тикали в очі його дикістю, дикістю й варварством його землі (П. Загребельний);

// Жорстокість, лютість у поведінці.

В своїх оповіданнях.., що мають автобіографічний характер, Франко описав варварство тодішніх учителів (М. Коцюбинський);

Доктор Драгомирецький .. досі не міг очуняти після недавнього споглядання лютої екзекуції. Темнота, неподобство, варварство! (Ю. Смолич);

// Жорстокий, безжальний вчинок щодо кого-, чого-небудь.

Під ударами російських військ Наполеону довелося залишити Москву, причому він вчинив варварство – висадив у повітря кілька башт і частину стіни старовинного московського Кремля (з навч. літ.).