варнак
ВАРНА́К, а́, ч., іст., розм.
Каторжник або колишній каторжник.
Аж за Уралом, за Елеком, Старий недобиток варнак Мені розказував отак Про сю криницю москалеву (Т. Шевченко);
Там [у Сибіру] страшна каторга, де люди вмирають за волю, де людей б'ють, мордують, розстрілюють, там непрохідна тайга, де, озираючись, продираються нещасні втікачі – варнаки, на яких пантрують і стрільці-солдати, і дикі звірі... (Б. Антоненко-Давидович);
Варнак шука дорогу биту, І пожарами світить ніч (А. Малишко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- варнак — варна́к іменник чоловічого роду, істота каторжник іст., розм. Орфографічний словник української мови
- варнак — -а, ч., заст., розм. Людина, що втекла з каторги або відбувала її; каторжник із випеченим на лобі тавром. Великий тлумачний словник сучасної мови
- варнак — КА́ТОРЖНИК (людина, яку заслано на каторгу або яка перебуває чи була на каторзі), КАТОРЖА́НИН, ВАРНА́К заст. Роз'їждженим шляхом, під дощем, ішли відшмагані різками каторжники з Верхівні (Н. Словник синонімів української мови
- варнак — ВАРНА́К, а, ч., дорев., розм. Людина, що втекла з каторги або відбувала її; каторжник. Аж за Уралом, за Елеком, Старий недобиток варнак Мені розказував отак Про сю криницю москалеву (Шевч., II, 1953, 247); Варнак шука дорогу биту, І пожарами світить ніч (Мал., І, 1956, 112). Словник української мови в 11 томах
- варнак — Варнак, -ка м. Бѣглый каторжникъ (въ Сибири). Не на Вкраїні, а далеко аж за Уралом, за Елеком старий недобиток-варнак мені росказував оттак. Шевч. 585. Словник української мови Грінченка