вахтерка

ВА́ХТЕ́РКА, и, ж.

1. Жін. до ва́хте́р.

Вахтерка із старими вилогами старого пальта радісно повідомляє, що Іванку вже забрала швидка, вахтерка викликала особисто (С. Процюк);

Звісно, двері вже були зачинені на два замки, вахтерка вже давно спала, і будити її було ризиковано – розсердиться, накричить (із журн.).

2. розм. Приміщення для вахтера.

У будівлях господарського двору розмістилися гараж, столярний цех і вахтерка для сторожів (із журн.).