ваххабіт
ВАХХАБІ́Т, рідше ВАКХАБІ́Т, а, ч.
Послідовник ваххабізму; салафіт.
Ваххабіти відкидали всілякі “нововведення”, які з'явилися у ході розвитку ісламу, зокрема, культ святих, поклоніння їхнім могилам (у тому числі пророка Мухаммеда), а також куріння, вживання кави, гашишу, носіння шовкового одягу, музику, співи і т. ін. (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ваххабіт — ваххабі́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови