1. Словник української мови у 20 томах

ввігнутий

ВВІ́ГНУ́ТИЙ (УВІ́ГНУ́ТИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до ввігну́ти.

Ольга .. підняла його, обережно витерла хустинкою шерехаті, трохи ввігнуті від удару колючки й понесла каштан із собою у зал (М. Малиновська);

// у знач. прикм. Який має форму заглибини.

Перенісся у нього ввігнуте, ніс схожий на сідло (Д. Ткач);

Ввігнутий його лоб прорізували над переніссям два рівці: не від думок – від невдоволення (Б. Харчук);

На ньому був приношений бронзуватого кольору костюм, такий же – завеликий, з ввігнутим дном – капелюх, широконосі, далеко не модні черевики (М. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ввігнутий — вві́гну́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. ввігнутий — (увігнутий), ввігнута, ввігнуте. Дієприкм. пас. мин. ч. до ввігнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ввігнутий — ВВІ́ГНУ́ТИЙ (УВІ́ГНУ́ТИЙ), вві́гну́та, ввігну́те. Дієпр. пас. мин. ч. до ввігну́ти. З’являються [у скіфський час] миски з ввігнутими всередину краями (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 122); // у знач. прикм. Який має форму заглибини. Словник української мови в 11 томах