1. Словник української мови у 20 томах

ввік

ВВІК (УВІ́К), присл., заст.

1. при присудку із запереченням. Ніко́ли.

[3-й запорожець:] Коли б мене Яків, що варту розводив, не пізнав і не гукнув на мене, то ввік би вічний не догадався, що тут є кіш такий великий (І. Карпенко-Карий).

2. розм. Завжди, вічно, довіку.

Наче фатум злий нависнув над тобою, І тих, хто вірним був би ввік, Він наче загодя прирік На скору смерть (В. Самійленко);

Не годиться дівувати увік (О. Кобилянська);

– Чи згодна ти, Ольго Переволочиха, бути за козаком Буркою? – Згодна. Увік! (Г. Колісник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ввік — ввік прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. ввік — ВВІК (УВІК) – В (У) ВІК Ввік (увік), присл. Ніколи; довіку. Постаті кращих героїв і подвиги ввік незабутні (М.Зеров); Ввік вірна буду (У.Кравченко). В (у) вік, ім. з прийм. І буде дух його із віку в вік сіяти (П.Куліш). Літературне слововживання
  3. ввік — (увік), присл. 1》 при присудку з запереченням.Ніколи. 2》 розм. Завжди, вічно, довіку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ввік — ЗА́ВЖДИ́ (весь час чи протягом певного часового відрізка — незмінно), ПОСТІ́ЙНО, ПОВСЯКЧА́С, ВСЯКЧА́С (УСЯКЧА́С), ДОВІ́КУ, ПОВІ́КИ, ПОВІ́К, ПОВІ́К-ВІ́КИ, ПОВІ́К-ВІКІ́В, ВВІК (УВІ́К) розм., ЗА́ВШЕ розм., ЗА́ВСІ́ДИ (ЗА́ВСІ́ГДИ) розм., ВСЕ (УСЕ́) розм. Словник синонімів української мови
  5. ввік — Ввік, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ввік — ВВІК (УВІ́К), присл. 1. при присудку з запереченням. Ніколи. [3-й запорожець:] Коли б мене Яків, що варту розводив, не пізнав і не гукнув на мене, то ввік би вічний не догадався, що тут є кіш такий великий (К.-Карий, II, 1960, 265). 2. розм. Словник української мови в 11 томах