вгризатися

ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВГРИ́ЗТИСЯ (УГРИ́ЗТИСЯ), зу́ся, зе́шся, док.

1. Заглиблюватися зубами в що-небудь.

Всохлі й тверді, як дрова, вони [пряники] скиглять, коли вгризаєшся в них зубами (В. Нестайко);

Я коли погляну на відсічений свій хвіст, то отруйним зубом в тебе вгризся б, так лютує злість (І. Франко);

І зуби вгризлись глибоко В ту грушу, по якій бджола Отак лукаво підповзла (М. Рильський).

2. перен. Устромлюючись, заганяючись гострим кінцем, поступово проникати вглиб чогось; заглиблюватися.

Сокира високо підлітає догори і з соковитим хруском угризається в тонкі ніжки бузку (В. Винниченко);

А на майдані вгризалися в чорноземлю заступи (З. Тулуб);

Відточені леза сокир з усього розмаху вгризалися в стрункі й високі стовбури ялин (А. Шиян);

Прийдуть землекопи засмаглі, вгризеться в граніт екскаватор (Я. Шпорта).

3. перен. Поступово проникаючи в що-небудь, міцно закріплятися.

Івашкін і його герої вгризалися все далі й далі в центр Берліна (Л. Дмитерко);

Целя .. силувалася прогнати від себе ті жахом проймаючі картини, що вгризлися в її мозок (І. Франко);

[Анна:] Хто самохіть їх [громадські пута] прийме хоч на мить, тому навік вони вгризуться в душу (Леся Українка);

// Вивчати, засвоювати.

Нелегко давалася хлопцям наука .. Вгризалися в абетку все глибше (О. Гончар).