вдвійку
ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ), присл., діал.
Удвох.
– Я сам уже хотів пуститися на сю експедицію, але потім розміркував, що вдвійку ліпше (І. Франко);
Удвійку з дядьком Харитоном, отим самим, що має поле межа в межу з Матвієм, пішли до панських покоїв (У. Самчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вдвійку — вдві́йку прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
- вдвійку — (удвійку), присл., діал. Вдвох. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдвійку — вдві́йку удвох (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вдвійку — ВДВОХ (УДВО́Х) (у кількості двох осіб), ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ) діал., ВДВІ́ЙЦІ (УДВІ́ЙЦІ) діал. Ми їхали вдвох цілу нічку (Леся Українка); Чоловік із жінкою зосталися удвох у хаті... (Г. Словник синонімів української мови
- вдвійку — ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ), присл., діал. Вдвох. — Я сам уже хотів пуститися на сю експедицію, але потім розміркував, що вдвійку ліпше (Фр., VII, 1951, 359). Словник української мови в 11 томах