вдивляння

ВДИВЛЯ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. до вдивля́тися.

Голова, задерта назад, міцно влягалася на плечі, зрослася з ними назавжди від оцього напруженого вдивляння вгору, на склепіння (П. Загребельний);