вдома

ВДО́МА (УДО́МА), присл.

У себе в домі, у своїй квартирі, садибі, на своєму подвір'ї і т. ін.

– Нехай мати хазяйнують вдома, а я трохи проїжджусь у город (І. Нечуй-Левицький);

Удома зустрів Улянку на порозі дід Маврикій (О. Донченко);

Хоч і добре було в гостях, а вдома таки краще (А. Шиян);

// На батьківщині, у рідному краї.

Лиха доля чекала втікача: його .. одсилано в кайданах назад до пана, знов у неволю, на панщину... Чого він міг сподіватися вдома від пана? (М. Коцюбинський);

По своїх далеких войнах [війнах] Граф привчився до грабунку, А потому вже і вдома Він шукав у тім рятунку (Леся Українка).

◇ Бу́ти [і] вдо́ма (до́ма) й за́мужем див. бу́ти;

Не всі вдо́ма (до́ма) див. весь¹;

(1) Як [у се́бе] вдо́ма (до́ма), перев. зі сл. почуватися, поводитися і т. ін.:

а) вільно, невимушено.

Зажила вона [Христя] в Перепелихи як у себе дома (Панас Мирний);

Там незабаром загніздиться як вдома мала, вісьмонога [восьминога] потвора – спрут (М. Коцюбинський);

Повним напруженням волі вона [Галина] стверджується – і як у себе вдома, зовсім легко ступає до трибуни, легко сходить на неї (Є. Кротевич);

Михайло завів гостю до себе, велів їй почуватися тут як удома, а сам кинувся до Савченка (Ю. Збанацький);

Випили і почуваємось як дома. Гарно і привітно, жінки вже наші з генералами жартують (О. Гончар);

б) (зі сл. бути) невимушений, нескутий у поведінці.

– Чого ж бо ви?! – припала до них [жінок] Устя. – Сидіть та будьте як у себе вдома (Б. Лепкий);

– Та чого ж ви стоїте? Сідайте в коло, дорогі наші браття, і будьте як дома (Григорій Тютюнник);

Сапіга підходив до кожного, діловито потискуючи руки. – Роздягайся, – сказав Льоня. – Будь як дома (О. Гончар);

в) безцеремонно, навіть нахабно.

Небезпеки були близько, під боком. Про них щоразу нагадували і похмурі силуети дредноутів.., і набридливе стрекотання ворожих гідропланів, що ходили по небу над Хорлами як дома (О. Гончар).