1. Словник української мови у 20 томах

вдостачу

ВДОСТА́ЧУ (УДОСТА́ЧУ), присл., розм.

Те саме, що вдо́сталь.

Йому на нове хазяйство усього треба, а в батька є того удостачу (Г. Квітка-Основ'яненко);

Учасники табору мали змогу відпочити на березі Чорного моря, прийняти сонячні ванни та поплескатися вдостачу в теплій водичці (з Інтернету).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдостачу — вдоста́чу прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вдостачу — див. багато; усмак Словник синонімів Вусика
  3. вдостачу — ДО́СИТЬ присл. і присудк. сл. (стільки, скільки треба; великою мірою); ДОВО́ЛІ, ДОСТА́ТНЬО, ВДО́СТАЛЬ (УДО́СТАЛЬ), ВДОСТА́ЧУ (УДОСТА́ЧУ), ДОСХОЧУ́, ЗАДО́СИТЬ підсил. розм., ПРЕДО́СИТЬ підсил. розм., ГЕ́ТЬ-ТО розм., ДО́СТА розм., ДОСТА́ТКОМ діал. Словник синонімів української мови
  4. вдостачу — ВДОСТА́ЧУ (УДОСТА́ЧУ), присл. Те саме, що вдо́сталь. Словник української мови в 11 томах