вдувати
ВДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВДУ́НУТИ, ну, неш, ВДУ́ТИ, вдму, вдмеш і вду́ю, вду́єш, док., що.
Дмучи, вводити, вганяти (повітря, пару і т. ін.) усередину, в якусь порожнину.
Десять саперів, упавши на коліна, припали губами до трубочок, вдуваючи через них повітря до поплавців (О. Донченко);
Коли верхня долоня натискувала на міхи, вони складалися, випускали з себе повітря, вдуваючи його в горн (П. Загребельний);
* Образно. Нема нічого вічного, опріч Духа Божого і його частинки, яку Бог вдунув у людей на образ і подобіє своє (О. Назарук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вдувати — вдува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вдувати — -аю, -аєш, недок., вдунути, -ну, -неш і вдути, вдую, вдуєш і вдму, вдмеш, док., перех. Дуючи, вводити, вганяти (повітря, пару і т. ін.) всередину, в якусь порожнину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдувати — ВДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВДУ́НУТИ, ну, неш і ВДУ́ТИ, вду́ю, вду́єш і вдму, вдмеш, док., перех. Дуючи, вводити, вганяти (повітря, пару і т. ін.) всередину, в якусь порожнину. Словник української мови в 11 томах