вдячливо

ВДЯ́ЧЛИВО, рідко.

Присл. до вдя́чливий.

Крутнувши вдячливо задом, він [собака] смаковито заплющив одно око і з тріском розкусив хліб (В. Винниченко);

І, всміхнувшись їй вдячливо, Чередниченко рушив до своєї пом'ятої, облізлої, якоїсь аж кістлявої “Волги” (О. Гончар).