вділ
ВДІЛ (УДІ́Л), присл., діал.
Униз.
Хитаючися і незважаючи на стежку перед собою, пішов Довбущук вділ (І. Франко);
Дехто поривається скочити на арену – сусіди утримують; багато людей збігають по сходах уділ (Леся Українка);
Її руки звисали вділ (О. Кобилянська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вділ — вділ прислівник вниз незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
- вділ — ВДІЛ (УДІ́Л), присл., діал. Униз. Хитаючися і незважаючи на стежку перед собою, пішов Довбущук вділ (Фр., VIII, 1952, 118); Дехто поривається скочити на арену — сусіди утримують; багато людей збігають по сходах уділ (Л. Укр., II, 1951, 530); Її руки звисали вділ (Коб., II, 1956, 244). Словник української мови в 11 томах