вежечка

ВЕ́ЖЕЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до ве́жа 1, 3.

У городі Смоленську сім тріумфальних брам, з вежами й вежечками, з цибулястими куполами й баньочками, розмальованими й позолоченими, аж за очі бере (Б. Лепкий);

На горішнім поверсі [Успенської церкви] – галереї, шолом, закінчений вежечкою, при нім чотири кручені пірамідки (І. Крип'якевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me