вежечка
ВЕ́ЖЕЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до ве́жа 1, 3.
У городі Смоленську сім тріумфальних брам, з вежами й вежечками, з цибулястими куполами й баньочками, розмальованими й позолоченими, аж за очі бере (Б. Лепкий);
На горішнім поверсі [Успенської церкви] – галереї, шолом, закінчений вежечкою, при нім чотири кручені пірамідки (І. Крип'якевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me