везикула

ВЕЗИ́КУЛА, и, ж.

1. вет., мед. Первинний елемент висипу на шкірі та слизових оболонках людини й тварин у вигляді невеличкого пухирця, заповненого рідиною.

Везикули можуть виникати при різноманітних шкірних захворюваннях, у тому числі при екземі та герпесі (з наук. літ.);

Віспяні везикули.

2. анат. Сім'яний міхурець.

Переохолодження, хронічний простатит, недоліковані венеричні хвороби призводять до запалення везикул (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. везикула — вези́кула іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови