везун

ВЕЗУ́Н, а́, ч., розм.

Той, кому часто щастить.

– Містер Сміт везун, адже так просто заробив аж десять тисяч! – захоплено вигукнув диктор (В. Чемерис);

– Ну ти просто везун, виняток, що лише підтверджує правило (з газ.).