великовчений
ВЕЛИКОВЧЕ́НИЙ, а, е, рідко.
Дуже обдарований, освічений.
[Мефістофель:] Вітаю вас, великовчений муже! Од ваших чарів впрів я дуже (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете);
Ця великовчена людина багато встигла за життя (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- великовчений — -а, -е. Дуже обдарований, освічений. Великий тлумачний словник сучасної мови
- великовчений — див. розумний Словник синонімів Вусика
- великовчений — Великовчений, -а, -е Многоученый. Левиц. Пов. 93. Словник української мови Грінченка