великомудрий

ВЕЛИКОМУ́ДРИЙ, а, е.

Надзвичайно розумний, наділений мудрістю, життєвим досвідом.

У дурні німчики обули Великомудрого гетьмана (Т. Шевченко);

– Наш великомудрий Панько Куліш складає пишні оди ділам давно минулим (Василь Шевчук);

Великомудрий князь;

Великомудрий учитель;

// ірон. Хитрий.

У спектаклі велике враження справила робота заслуженого артиста України А. Романія. Його феєричний, всюдисущий і великомудрий Голохвастов полонив серце не тільки Проньки, а й усіх глядачів (із журн.);

// Який базується на глибокому розумінні, знанні чого-небудь, на досвіді.

Навчання козаків відбувалося також за допомогою пісні, а не шляхом великомудрих повчань (із журн.);

Великомудре рішення.