великороси

ВЕЛИКОРО́СИ, ВЕЛИКОРУ́СИ, ів, мн. (одн. великоро́с, великору́с, а, ч.; великоро́ска, великору́ска, и, ж.), заст.

Назва росіян, що набула поширення в літературі з середини XIX ст.

Тут можна було побачить типи Півночі з жовто-русявим волоссям на голові; можна було побачить широкі шиї й сірі очі великорусів, рум'яні лиця українців, навіть орлині очі й носи грузинів, греків, сербів і болгар, що приїжджають вчиться до Києва (І. Нечуй-Левицький);

– А знаєш ти, що в Києві поляки й навіть великороси взялись вивчати мову, аби тебе [Т. Шевченка] читати в оригіналі? Студенти – то ті всуціль... (Василь Шевчук);

Дворянка з Орловщини Наталія Полонська-Василенко, яка вважала себе великорускою за походженням та українкою за світоглядом, уклала один iз найповнiших посiбникiв з iсторiї України (з газ.).