великоукраїнський

ВЕЛИКОУКРАЇ́НСЬКИЙ, а, е.

1. Стос. до Наддніпрянської України у протиставленні до Західної України.

Треба відчувати, як свою праву руку, наш рідний великоукраїнський Київ-град, і треба мати генетичну прив'язаність до цих степових земель, на яких розкинуло своє велетенське тіло загадкове козацьке місто, старовинна резиденція київських князів (С. Процюк).

2. іст. Стос. до концепції Великої України як держави, котра об'єднувала б усі українські етнічні землі.

Як прибічник великоукраїнської концепції, що передбачала прилучення до Української Держави Криму й Кубані, гетьман П. Скоропадський був рішучим противником австрійської, тобто малоукраїнської розв'язки української державної проблеми, що передбачала анексію деяких українських територій Австро-Угорщиною з наступним створенням або конфедеративної, або й навіть формально самостійної Української Держави – насправді сателіта Габсбургської монархії (з наук.-попул. літ.).