вельботний

ВЕЛЬБО́ТНИЙ, а, е.

Стос. до вельбота.

Відкритий вельботний корпус і одне пряме вітрило мала лодія, давнє судно слов'ян і германців (із журн.);

Шлюпки берегових рятувальних станцій мають вельботну корму, проектуються з розрахунком на подолання крутої прибійної хвилі на мілководді (із журн.);

// Власт. вельботу, характерний для нього.

Вельботний стиль веслування.