венула

ВЕ́НУЛА, и, ж., анат.

Кровоносна судина, що забезпечує відтік збідненої киснем крові з капіляра до вени.

Стінки венул утворені з тонких колагенових волокон (з наук. літ.);

Капіляри зв'язані з венулами, що переходять у вени (з навч. літ.);

Венули утворюються при злитті венозних капілярів (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me