венула
ВЕ́НУЛА, и, ж., анат.
Кровоносна судина, що забезпечує відтік збідненої киснем крові з капіляра до вени.
Стінки венул утворені з тонких колагенових волокон (з наук. літ.);
Капіляри зв'язані з венулами, що переходять у вени (з навч. літ.);
Венули утворюються при злитті венозних капілярів (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me