верист
ВЕРИ́СТ, а, ч.
Послідовник, прихильник веризму.
Музика опер веристів наспівно-мелодійна, підкреслено емоційна (з наук.-попул. літ.);
Творам веристів властиві емоційність, наголос на особистих переживаннях, гострі драматичні ситуації, пристрасна, яскрава мелодійність (з навч. літ.);
У літературі веристи показали себе майстрами психологізму (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- верист — вери́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови