вернений

ВЕ́РНЕНИЙ, ВЕ́РНУТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до верну́ти².

Фесенка почала розбирати злість, і він згадав свої анонімні листи, вернуті йому назад (І. Нечуй-Левицький);

Сей Мстиславич був вигнаний братами і вернений на стіл Казимиром (М. Грушевський);

Їм будуть вернені їх ранги й маєтки, їх буде нагороджено новими, куди ще більшими, а тих, що триватимуть у великому, досіль [досі] нечуваному в нас гріху, ждуть кари жорстокі і смерть (Б. Лепкий);

// ве́рнено, ве́рнуто, безос. пред.

Прийшов від царя наказ, яким вернено йому повну свободу і знято з нього поліційний догляд (І. Франко).