1. Словник української мови у 20 томах

вероніка

ВЕРО́НІКА, и, ж.

Трав'яниста рослина родини ранникових із дрібними квітами, зібраними в суцвіття, окремі види якої культивуються як декоративні.

Над ними здіймались топольки вероніки, то сіро-блакитні, то густо-сині (М. Коцюбинський);

Вже зазеленіли при долині козельці й вероніка, а по балках – ряст (Ю. Мушкетик);

Вероніка поширена переважно в холодних і помірних областях Євразії (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Вероніка — гр.*; від phero — несу і піке — перемога (буквально: та, шо приносить перемогу). Ветона, Веронка, Веронця, Вероня, Веронька, Верунька, Віра, Віка, Вікуся; Ніка. — Мене звуть Вероніка. — Дякую, Вероніко (П. Загре-бельний); — Ти ще гарнішою стала, Вероноі.. Власні імена людей. Словник-довідник
  2. вероніка — -и, ж. Одно- чи багаторічна трав'яниста рослина з дрібними квітками, окремі види якої культивуються як декоративні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Вероніка — Вероні́ка іменник жіночого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
  4. вероніка — Трав'яниста рослина родини ранникових, поширена переважно в зоні холодного й помірного клімату; в Україні понад 40 видів; росте у лісах, на луках і болотах. Універсальний словник-енциклопедія
  5. Вероніка — Веро́ні́ка, -ки, -ці, -ко! Веро́ні́чин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вероніка — ВЕРО́НІКА, и, ж. Однорічна або багаторічна трав’яниста рослина з дрібними квітками, окремі види якої культивуються як декоративні. Над ними здіймались топольки вероніки, то сіро-блакитні, то густо-сині (Коцюб., II, 1955, 214). Словник української мови в 11 томах