версифікатор
ВЕРСИФІКА́ТОР, а, ч., літ.
1. заст. Поет.
Десятки спритніших версифікаторів постарались забігти поперед нього [П. Тичини], мавпувальним способом засвоюючи, як писали колись в альманахові “Жовтень”, “робочі ритми і пролетарські метафори” сучасності та намагаючись скинути з себе усю спадщину традиції (М. Зеров);
У поемі “Астрономіка” Марк Манілій виявляє схильність до риторики, він непоганий версифікатор, інколи йому вдаються виразні описи (з наук.-попул. літ.).
2. Віршописець, який вправно володіє технікою віршування, але не має справжнього поетичного таланту.
П'яні співуни – просто від кохання співали, а не оспівували .. своє кохання, як те часом роблять декотрі версифікатори (про віршомазів річ, а не про щирих поетів) (О. Ільченко);
Поема продемонструвала лишень довгі й нудні розумування версифікатора другої руки (із журн.).
Значення в інших словниках
- версифікатор — версифіка́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- версифікатор — -а, ч. 1》 заст. Поет. 2》 ірон. Людина, яка складає вірші, що не мають глибокого змісту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- версифікатор — Віршороб, віршувач, див. поетик, графоман, метроман Словник чужослів Павло Штепа
- версифікатор — версифіка́тор (від лат. versificator – віршотворець) особа, яка легко і вправно складає вірші, але позбавлена справжнього поетичного дару. Словник іншомовних слів Мельничука
- версифікатор — ПОЕ́Т (автор віршованих творів), СПІВЕ́ЦЬ уроч., РИМА́Ч зневажл., ПОЕ́ТИК зневажл., ПІЇ́Т (ПІЇ́ТА) заст., книжн., ірон., ВЕРСИФІКА́ТОР заст., ірон., БОЯ́Н заст., уроч., ВІРШУВА́ЛЬНИК заст., ВІРШОПИ́СЕЦЬ заст., ВІ́РШНИК заст., ВІРШІВНИ́К заст. Словник синонімів української мови
- версифікатор — Версифіка́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- версифікатор — ВЕРСИФІКА́ТОР, а, ч. 1. заст. Поет. 2. ірон. Людина, що складає вірші, які не мають глибокого змісту. П’яні співуни — просто від кохання співали, а не оспівували.. Словник української мови в 11 томах