1. Словник української мови у 20 томах

верткий

ВЕРТКИ́Й, а́, е́.

1. Дуже рухливий, спритний, в'юнкий.

Проворна, жвава та вертка зроду, вона ще до того вдавала з себе дуже ворушливу й жваву парижанку (І. Нечуй-Левицький);

Діти були верткі, рухливі, не боялись облав (Ю. Яновський);

Бекас длубався в твані своїм довгастим дзьобом, повертаючи в різні сторони свою вертку маленьку голівку (Б. Антоненко-Давидович);

Там, на гнилому дні саги, Верткі вужі, лякливі жаби (Д. Павличко);

Бубличниця вертка, язиката, а як при Омелькові, то така тиха, як перепілочка (Ю. Логвин);

// Який легко і швидко може повертатися в різні сторони, маневрувати.

Ми летимо маленьким вертким літаком (Ю. Смолич);

Шугали верткі машини з червоними хрестами (В. Кучер);

Верткий всюдихід віддалявся од корабля (В. Владко).

2. перен. Який легко вміє виходити зі складного становища; хитрий, виверткий.

– Преображенський – людина вертка. Таких людей звичайний суд не зачепить (Іван Ле);

Петро Валькевич, колишній слуга гетьманський, .. прибріхував, вигадував на всю силу свого хитрого, верткого, немалого розуму... (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верткий — вертки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. верткий — В'юнкий, вертлявий, рухливий, жвавий, вертливий; (що вміє викручуватися) виверткий, спритний. Словник синонімів Караванського
  3. верткий — -а, -е. 1》 Дуже рухливий, спритний, в'юнкий. || Який легко і швидко може повертатися в різні боки, маневрувати. 2》 перен. Який легко вміє виходити із складного становища. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. верткий — див. жвавий; спритний Словник синонімів Вусика
  5. верткий — РУХЛИ́ВИЙ (про людину — повний життєвої сили, енергії, здатний швидко рухатися), ЖВА́ВИЙ, МОТО́РНИЙ, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, ПРОВО́РНИЙ, ПРУДКИ́Й, ВЕРТКИ́Й, В'ЮНКИ́Й, ВЕРТЛЯ́ВИЙ, ВЕРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, СПРИ́ТНИЙ, ПОВОРОТКИ́Й, КРУТЛИ́ВИЙ, ШУ́СТРИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. верткий — Вертки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. верткий — ВЕРТКИ́Й, а́, е́. 1. Дуже рухливий, спритний, в’юнкий. Проворна, жвава та вертка зроду, вона ще до того вдавала з себе дуже ворушливу й жваву парижанку (Н.-Лев., IV, 1956, 229); Діти були верткі, рухливі, не боялись облав (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  8. верткий — Верткий, -а, -е Вертлявый, шустрый. Був там один, що його прозвали Малпою, швидкий та верткий, що й з під ступня викрутиться. Св. Л. 131. Словник української мови Грінченка