1. Словник української мови у 20 томах

веселенько

ВЕСЕЛЕ́НЬКО.

Присл. до веселе́нький.

Лукина слухала й тільки веселенько осміхалась (І. Нечуй-Левицький);

Брати веселенько розмовляють, попихкують цигарками і прямують до броду (В. Близнець);

Ніколи ж не було лінійки вдень. Вишикувалися на плацу, вирівнялися, гудемо веселенько, наобідавшись (Григір Тютюнник);

// у знач. пред., кому.

Самій тобі веселенько, а вдвох із любим чоловіком іще веселіше буде (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. веселенько — веселе́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. веселенько — ВЕСЕЛЕ́НЬКО. Присл. до веселе́нький. Лукина слухала й тільки веселенько осміхалась (Н.-Лев., III, 1956, 339); Веселенько заблищали огоньки у розчинених вікнах (Мирний, III, 1954, 148); // у знач. присудк. сл. , кому. Словник української мови в 11 томах
  3. веселенько — Весело нар. Весело. Тоді чоловік весело співає, як п'ятериком поганяє. Ном. № 1408. Весело не засміється, не гляне. МВ. ІІ. 20. ум. веселенько. Як мій милий біля мене, — гулять веселенько. н. п. Словник української мови Грінченка