1. Словник української мови у 20 томах

веселість

ВЕСЕ́ЛІСТЬ, лості, ж.

1. Властивість і стан за знач. весе́лий 1.

Ватя тільки й слухала, тільки й чула Леоніда Семеновича. І його веселість, і його говорючість дуже сподобались їй (І. Нечуй-Левицький);

Нараз він засміявся, та зараз же погасив свою веселість, уперто стулив губи (Ю. Шовкопляс);

Бенкет розпочався, веселість підігрівається вином (Р. Іваничук).

2. Веселе проведення часу; розвага.

І заробітків давніх нема, і веселості та гулятики нема, як колись бувало (І. Франко);

Веселість все розпалялась. Робилось душно, люди пріли у кептарях (М. Коцюбинський);

Ходила [Ольга] самотня, здалеку спостерігаючи веселість (Я. Качура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. веселість — весе́лість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. веселість — -лості, ж. 1》 Властивість і стан за знач. веселий 1). 2》 Веселе проведення часу; розвага. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. веселість — РОЗВА́ГА (те, що розвеселяє, розважає людину), УТІ́ХА (ВТІ́ХА), РОЗРА́ДА, УТІША́ННЯ (ВТІША́ННЯ), ВИ́ГРАШКА, ПОТУ́ХА розм.; ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ПОТІ́ХА, І́ГРАШКА розм., РО́ЗРИВКА діал. Словник синонімів української мови
  4. веселість — Весе́лість, -лости, -лості, -лістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. веселість — ВЕСЕ́ЛІСТЬ, лості, ж. 1. Властивість і стан за знач. весе́лий 1. Ватя тільки й слухала, тільки й чула Леоніда Семеновича. І його веселість, і його говорючість дуже сподобались їй (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. веселість — Веселість, -лости ж. Веселость, веселіе. Наробили там крику та сміху, радости та веселости. МВ. І. 114. Дай вам, Боже, в стайниці радість, в хижі веселість. Гол. II. 2. Словник української мови Грінченка