1. Словник української мови у 20 томах

ветеринар

ВЕТЕРИНА́Р, а, ч.

Фахівець із ветеринарії; лікар, який спеціалізується на хворобах тварин.

Тридцять вибракуваних ветеринаром баранів було зарізано (О. Гончар);

Мирон останнім часом все на фермі пропадає – він тесля, він дояр і ветеринар (Микита Чернявський);

Навідався ветеринар, який мастив чимось корів од ґедзів (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ветеринар — ветерина́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ветеринар — [веитеириенар] -ра, м. (на) -ров'і/ -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  3. ветеринар — -а, ч. Лікар, який лікує тварин, фахівець з ветеринарії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ветеринар — Тваринолікар Словник чужослів Павло Штепа
  5. ветеринар — Ветерина́р, -ра; -на́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ветеринар — ВЕТЕРИНА́Р, а, ч. Лікар, що лікує тварин, фахівець з ветеринарії. Тридцять вибракуваних ветеринаром баранів було зарізано (Гончар, Таврія.., 1957, 100). Словник української мови в 11 томах