вжик
ВЖИК, виг.
Звуконаслідування, що означає короткий різкий звук високого тону.
Вжик-вжик... співає брусок на лезі козацької шаблі (В. Чемерис);
Вжик! вжик! вжик! Це кухар заходився гострити великого різницького ножа, яким звикле [звикло] колять свиней (Ю. Винничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me