1. Словник української мови у 20 томах

взаємність

ВЗАЄ́МНІСТЬ, ності, ж.

1. Взаємне або відповідне почуття (дружби, симпатії, любові і т. ін.).

– Ця дівчина любить тебе... Вона заслужила право на взаємність (Іван Ле);

До Заболотних у Ліди ставлення особливо уважливе і вони їй, звичайно, відповідають взаємністю (О. Гончар);

Вона в житті зіткнулась з неприємністю: хлопчина їй не відповів взаємністю (Л. Костенко).

2. Аналогічний крок у відповідь на певну дію.

Президент зупинив на два дні дію свого указу про розпуск парламенту, і парламент відповів взаємністю, скасувавши п'ять своїх постанов (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. взаємність — взає́мність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. взаємність — -ності, ж. 1》 Абстр. ім. до взаємний. 2》 Взаємне почуття дружби, кохання або почуття у відповідь на дружбу, кохання і т. ін. Принцип взаємності — один з принципів міжнародного права, що передбачає укладення міжнародних договорів на основі рівноправності та взаємності вигод та зобов'язань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. взаємність — Взає́мність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. взаємність — ВЗАЄ́МНІСТЬ, ності, ж. Взаємне почуття дружби, кохання або почуття у відповідь на дружбу, кохання і т. ін. — Ця дівчина любить тебе… Вона заслужила право на взаємність (Ле, Міжгір’я, 1953, 546). Словник української мови в 11 томах