взаємозбагачення
ВЗАЄМОЗБАГА́ЧЕННЯ, я, с.
Взаємне збагачення кого-, чого-небудь.
В останні десятиріччя все більшого поширення набуває процес взаємодії та взаємозбагачення усного і писемного мовлення (з наук. літ.);
Степова та лісостепова лінії розвитку духовної культури України позначені взаємозбагаченням та взаємовпливами (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- взаємозбагачення — взаємозбага́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- взаємозбагачення — -я, с. Взаємне набуття яких-небудь позитивних якостей. Великий тлумачний словник сучасної мови